Церква – це не секта обмежених, тупих та короткозорих, релігійних фанатиків. Церква – це далеко не те, що більшість собі уявляє. Церква – це сучасні, вільні, грамотні, виховані люди. Котрих не задовільняє гріховний стиль життя, для них це дуже вузько й примітивно. Пиво, цигарки, горілка, вино, наркотик, розпуста – це їжа для слабих людей. Сильні люди вибирають сильні речі і церква, це те місце, те середовище, де слабі стають сильними. Й тому, вчорашні п’янички й наркомани в церкві стають людьми високого духу й інтелекту.
Комуністична ідеологія виставляла віруючих в дурному світлі. Але приходить час, коли Бог розставить все на свої місця і володарювати на землі будуть не безбожники, а святі люди.
Церква – це те місце, де слабі стають сильними, хворі – здоровими, бідні – багатими.
Церква – це те місце, де, зрештою, людина стає людиною, в повному розумінні цього слова.
Церква – це те місце, де людина дізнається про своє покликання і займає високу, вірну позицію на землі.
Церква – це зібрання сучасних, стильних, наповнених Духом Святим, людей.
Ніде ти не знайдеш справжню волю, радість та любов, як лише в біблійній, сучасній церкві.
Я не рекламую Церкву, а лиш ділюся своїми враженнями та переживаннями, будучи в Божій церкві.
Церква – це те місце, де ти звільняєшся від заздрості, гордості й плотських амбіцій. Церква – це те місце, де ти звільняєшся від гріха і входиш в Божественну свободу повноцінного щасливого життя.
Церква – це місце яскравих кольорів, чітких контрастів, глибоких почуттів, справжніх відносин, вільних емоцій.
Церква – це місце, де ти в гармонії з Богом, в гармонії з ближнім та в гармонії з усім творінням Божим.
Церква – це місце возстановлення особистості та розкриття твого потенціалу.
Церква – це представництво Бога на землі.
Якщо ти знайомий з якоюсь іншою церквою, то значить тобі ще не пощастило знайти справжню церкву. Шукай і знайдеш, бо хто шукає – знаходить.
Як тільки тобі вдасться знайти справжню церкву, не вагайся, але приєднуйся, ставай частиною такої церкви. Бо лише тоді ти по-справжньому зрозумієш, що таке життя, котре подарував тобі Бог.
Бути в волі Божій, це велике, глибоке задоволення і повсякчасне переживання Божої присутності.
Мир, спокій, впевненість в завтрашньому дні, насолоду життям, благополуччя в домі. Все це ти можеш набути, перебуваючи в Божому домі, що є Церква, стовп і підвалина правди.
Юрий Рабый,
Кузнецовск Украина
Хочу пробуждения, ищу, молюсь об этом с 1991 года! Живу в Кузнецовске Ровенской области, Украина e-mail автора: urran@ukr.net
Прочитано 15494 раза. Голосов 5. Средняя оценка: 4,2
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Просто супер! Там мыслить о Церкви может только посвещенный человек который не посещает Церковь а ПРИНАДЛЕЖИТ ЦЕРКВИ! Комментарий автора: Дякую, дуже дякую!
Михаил
2008-09-28 17:30:53
ап. Павел рекомендовал: думайте о себе скромно. Автор прошёл мимо. Всем хочется быть элитой. А кого гнать то будем? Элиту гнать негоже. Ну если Вы в духовном смысле, то куда нам до Вас.
Какие то дурачки элиту да к дереву, гвоздиками. И невдомёк, что руку на саму элиту подняли. Одно дело - дурачки.
А "мы" - элита...
Публицистика : Феноменология смеха - 2 - Михаил Пушкарский Надеюсь, что удалось достичь четкости формулировок, психологической ясности и содержательности.
В комментарии хотелось бы поделиться мыслью, которая пришла автору вдогонку, как бонус за энтузиазм.
\\\"Относительно «интеллектуального» юмора, чудачество может быть смешным лишь через инстинкт и эмоцию игрового поведения.
Но… поскольку в человеческом обществе игровое поведение – это признак цивилизации и культуры, это нормальный и необходимый жизненный (психический) тонус человека, то здесь очень важно отметить, что «игра» (эмоция игрового поведения) всегда обуславливает юмористическое восприятие, каким бы интеллектуальным и тонким оно не было. Разве что, чувство (и сам инстинкт игрового поведения) здесь находится под управлением разума, но при любой возможности явить шутку, игровое поведение растормаживается и наполняет чувство настолько, насколько юмористическая ситуация это позволяет. И это одна из главных причин, без которой объяснение юмористического феномена будет по праву оставлять ощущение неполноты.
Более того, можно добавить, что присущее «вольное чудачество» примитивного игрового поведения здесь «интеллектуализируется» в гротескную импровизацию, но также, в адекватном отношении «игры» и «разума». Например, герой одного фильма возвратился с войны и встретился с товарищем. Они, радуясь друг другу, беседуют и шутят.
– Джек! - спрашивает товарищ – ты где потерял ногу?
- Да вот – тот отвечает – утром проснулся, а её уже нет.
В данном диалоге нет умного, тонкого или искрометного юмора. Но он здесь и не обязателен. Здесь атмосфера радости встречи, где главным является духовное переживание и побочно ненавязчивое игровое поведение. А также, нежелание отвечать на данный вопрос культурно парирует его в юморе. И то, что может восприниматься нелепо и абсурдно при серьёзном отношении, будет адекватно (и даже интересно) при игровом (гротеск - это интеллектуальное чудачество)\\\".
